Чому законопроект 0931 не варто ухвалювати?

У вівторок 17 грудня 2019 р. народні депутати планують розглянути у другому читанні законопроект №0931 про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо гармонізації законодавства у сфері запобігання та протидії дискримінації із правом Європейського Союзу). Перед тим 14 листопада Комітет Верховної Ради України з питань прав людини відхилив запропоновані Всеукраїнською радою Церков поправки, які би дозволяли запобігти багатьом небезпечним для свободи слова та віросповідання ситуаціям. Чому цей законопроект у нинішній редакції потрібно доопрацювати?   Законопроект 0931 суперечить Конституції Якщо закон ухвалять, то він ітиме врозріз із декількома статтями чинної Конституції України. Передусім — статті 24: – «Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками» (погрублення — авт.); також — статті 34: – «Кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань»; та статті 35: – «Кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей». Наскільки мені відомо, жоден член Всеукраїнської ради Церков та релігійних організацій не закликає до насильства та переслідування ЛГБТ. Натомість без урахування поправки, що «не є дискримінацією дія чи бездіяльність особи та/або групи осіб при реалізації своїх прав на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, на свободу світогляду і віросповідання», будь-який критичний вислів щодо абортів, гомосексуалізму чи іншої девіантної поведінки, або навіть просто цитування Біблії, буде сприйматися як форма дискримінації та «мова ненависті». Як показує практика, це стосується не лише представників духовенства, а й усіх членів суспільства, незалежно від посади і статусу. Так, цього року відкрито кримінальну справу проти депутата парламенту Фінляндії Паїві Расанен, яка до того була лідеркою Християнсько-демократичної партії у своїй країні. Причиною розслідування стала публікація у Твіттері уривка з послання до Римлян (Рим 1, 24-27) щодо гомосексуальної поведінки, яке поліція розцінила як прояв мови ненависті [1]. Нещодавно в сусідній Польщі шведська фірма IKEA звільнила свого працівника за те, що у відповідь на розіслані анкети з пропагандою одностатевих відносин (зокрема, на сайті фірми написано, що «включення цінностей ЛГБТ є нашим обов’язком») відповів цитатами зі Святого Письма [2]. Якщо так піде і в нашій країні, то в майбутньому Біблію — і зокрема Пересопницьке Євангеліє, на якому присягає Президент, — оголосять екстремістським твором. І нарешті, законопроект 0931 суперечить 157 статті Головного Закону, адже «Конституція України не може бути змінена, якщо зміни передбачають скасування чи обмеження прав і свобод людини і громадянина або якщо вони спрямовані на ліквідацію незалежності чи на порушення територіальної цілісності України». Цей юридичний принцип поширюється на всі законодавчі акти, які не можуть обмежувати чи заперечувати закріплені вже в Конституції і в наявному законодавстві свободи і права громадян України. Як зазначають юристи, цей пункт запроваджено, щоб уберегти Українську державу від тоталітарних моделей розвитку, які можуть реалізовуватися шляхом демократичного волевиявлення та запровадження диктатури від імені більшості населення. Як це відбулося у Німеччині в 1930-х роках, де нацисти прийшли до влади законним чином, а не, приміром, через революцію та переворот, як більшовики. Проте завжди встановлення диктатури й тоталітаризму (як нацистського, так і комуністичного) розпочиналося з політики проти ролі Церкви, чий голос і роль обмежували лише стінами її храмів. Врешті-решт це закінчувалося кривавими гоніннями на християн (які були вірними своїм переконанням і віровченню) та руйнуванням або конфіскацією культових споруд.   Марксизм «у законі» Проект закону 0931 має всі ознаки неомарксистської «визвольної толерантності», ідею якої запровадив відомий німецький лівий мислитель минулого століття Г.Маркузо. Він виокремлював репресивну толерантність, яка в ім’я фальшивого розуміння демократичного права допускає до голосу всі погляди, як праві, так і ліві[3]. Тому на противагу їй має прийти так звана «визвольна толерантність[4]», яка на практиці «означала б нетолерантність щодо правих і толерантність для лівих рухів. Якщо говорити про рамки тієї толерантності й нетолерантності, то вона мала би бути поширеною як на площину дії, так і на дискусії та пропаганду, на слова і вчинки»[5]. Це мало бути обґрунтуванням домінування невеликої, проте добре організованої та свідомої своєї мети меншості над розбитим та упокореним суспільством, яке не вміє боронити своїх цінностей та ідеалів[6]. Адже толерована та узаконена меншість не має переконливих приводів до  революції[7], тому справжня толерантність (яка враховує всі погляди) для Маркузе насправді є антитолерантістю і кроком назад від революції. Адже, за його словами, «на толерантність заслуговує лише лівиця, переворот і революційна боротьба. Не заслуговує ж толерантності правиця, наявні інституції і опозиція проти соціалізму[8]. Тому для комуністичного мислителя «прогресивна толерантність» насправді є нетолерантністю до реакційної більшості, з якою має моральне право боротися революційна меншість[9]. Аналогічно, закон проти дискримінації буде застосовуватися як метод дискримінації однією групою стосовно іншої. Рушійною силою цього неомарксистського визволення мала стати «Нова Лівиця» (The New Left), яка б в основному складалася з маргіналізованих і виключених із «хворої суспільної системи» ізгоїв (дискриміновані всіх рас, безробітні, нездатні до праці, а також сексуальні меншини). На відмінну від попереднього покоління марксистів, Нова Лівиця не спиралася на класичне вчення марксизму і навіть критично ставилася до соціалізму. На її чолі не стояли політики і вона не мала офіційних вождів. Передусім голосом неомарксистів мали бути поети і художники[10]. Запропоновані Гербертом Маркузе ідеї підготували ґрунт для сексуальної революції 1960-х та зміни культури. Маркузе писав: «Виявилося, душа є чорною, бунтівною, оргійною і вже не є у музиці Бетховена і Шуберта, але у блюзі, джазі, рок-н-ролі і в духовній страві, “soul food”»[11]. Визволення сексуальних потягів мало би створити новий тип моральності, яка би виходила поза юдеохристиянські взірці життя[12]. Він вважав, що такі речі, як «моральна чистота, законослухняність, цнотливість і переказування життя […] не належать з природи до жодної зрілої цивілізації»[13]. Натомість взірців для натхнення нової «моральності тіла» треба шукати у Стародавній Греції, яка «закорінена в еротичному потязі на противагу агресивності»[14] та «подолала суспільні репресії щодо сексуальності»[15]. Це мало підготувати основу для майбутньої солідарності для всіх людей. Саме від груп, які, будучи частиною суспільства, водночас жили поза його моральними стандартами, Г.Маркузе очікував дій щодо радикальної зміни цінностей та перебудови цілої європейської та західної культури[16]. Яскравим прикладом діяльності неомарксистів і пропонованої ними «визвольної толерантності» було голосування 11 жовтня 2018 року над Хартією основоположних прав у ЄС. Тоді її, щоправда, не ухвалили через позицію Польщі (у Європейському Союзі діє принцип одноголосної згоди), яка вимагала долучити до документу згадку про дискримінацію щодо християн і євреїв. Адже «жертвами нетолерантності, дискримінації та ненависті у великих масштабах стають віруючі особи, особливо християни і євреї»[17].  Польська делегація задля цього навіть погодилася піти на компроміс щодо ЛГБТ, які, згідно з текстом, і надалі представлялися «жертвами дискримінації, фізичного насильства і розпалення щодо них ненависті і насильства»[18]. Хоча перед цим поляки вимагала взагалі вилучити згадки про сексуальні меншини. Проте і це не знайшло підтримки у Раді Європи, яка не захотіла ставити на одному рівні дискримінацію сексуальних меншин з утисками віруючих громадян, у тому числі християн. Хоча з року в рік частішають випадки християнофобії та дискримінації на релігійному тлі[19]. Як бачимо, у питанні дискримінації є рівні, а є рівніші.   Гармонізація з європейським правом, але яким? Метою ухвалення законопроекту №0931 є гармонізація вітчизняного законодавства з європейськими стандартами. Проте чимало країн-членів ЄС враховують застереження щодо дискримінації (чого не зробили вітчизняні народні депутати) у вигляді «справи сумління». Передусім це стосується працівників медицини та фармакології (наприклад, у відмові виконувати аборт, евтаназію, дослідженнях на ембріонах та інших видах діяльності, що суперечать власним переконанням[20]). Як подає видання з 2018 року, офіційне антидискримінаційне право «охоплює сексуальну орієнтацію, неповноцінність, релігію або переконання та вік і охороняє лише у контексті доступу до працевлаштування»[21]. Також у законодавстві ЄС враховано «право Церков та інших публічних чи приватних організацій, чия етика базується на релігії чи переконаннях, […] щодо вимог до працівників та їхньої поведінки у добрій волі відносно лояльності до етики організації». Працівники, пов’язані з релігійними організаціями, мають відповідати вимогам про «істотну професійну вимогу»[22], що унеможливлює трактування речей, відмінне від поглядів інституції. Проект закону 0931, на щастя, містить цей виняток у вигляді фрази «безпосередньо пов’язані з богослужінням, релігійними обрядами і церемоніями, а також релігійною освітою або вихованням»[23].  Варто зазначити, що, згідно з європейською традицією, свобода сумління віддзеркалює гідність особи, і без цього неможливе збереження основоположних прав людини. Тому застереження у сфері сумління стосується не лише власного світогляду (forum internum), але й поведінки згідно з власними переконаннями, або навпаки, відмова виконувати дії, якщо це їм суперечить (forim externum). Це право гарантоване не лише параграфом 10 Хартії основоположних прав Європейського Союзу від 7 грудня 2000 року[24], але й Конституціями та законодавствами окремих держав-членів ЄС. Так, польська Конституція містить пункт, що «свобода сумління також має проявлятися у можливості відмови виконання обов’язку, накладеного згідно з правом, із посиланням на наукові, релігійні чи моральні переконання»[25], a примус до дій, що суперечать сумлінню, був би «порушенням невід’ємної гідності людини»[26]. Так, Варшавський суд постановив, що критика журналістки Наталії Пшибиш на адресу польської співачки, яка хвалилася вчиненими абортами, була у межах свободи слова. Отож не кожна критика є мовою ненависті, а надзвичайно часте звертання у позовах до цього терміну насправді призводить до його знецінення[27]. Хоча не варто забувати, що в Європі (резолюції ПАРЄ щодо цілей врівноваженого розвитку) останнім часом під прикриттям боротьби з «мовою ненависті» вводиться цілеспрямована цензура публічного простору (про що згадував архієпископ Парижа[28]), яка обмежує свобод слова та думки громадян Європейського Союзу, якщо вони думають і вважають не так, як більшість[29].   Боротьба з дискримінацією ЛГБТ дискримінує самих же гомосексуалів Мова, звісно, про тих  гомосексуалістів, які хочуть подолати свій небажаний одностатевий потяг або проблеми з власною статевою ідентифікацією. І для цього існує зокрема конверсійна, або репаративна, терапія, яка має досить високу результативність щодо подолання проблем із власною сексуальністю. Найчастіше ефективність терапії оцінюється на 30-60%. У 30% пацієнтів повністю зникає одностатевий потяг та гомосексуальні фантазії і вони встановлюють гетеросексуальні стосунки та закладають сім’ї. В інших 30% покращуються стосунки з протилежною статтю та власне самопочуття, зникає гомосексуальна активність, хоча проблеми з сексуальною ідентичністю та потягом до власної статі залишаються і проявляються час від часу[30]. Хоча цей метод не дає 100% результату, що пов’язано з особистою історією пацієнта, тривалістю гомосексуальної активності та передусім волею до зміни, — жодна інша терапевтична чи психологічна практика не підлягає такому суворому та прискіпливому  контролю щодо її ефективності[31] Проте минулого місяця повідомлено, що міністр охорони здоров’я Німеччини Єнс Шпан підготував законопроект про заборону репаративної терапії особам до 18 років, адже це «робить людину хворою, а не здоровою». Також він планує заборонити рекламу і пропозиції такої терапії, а порушникам загрожуватимуть штрафи або позбавлення волі на строк до одного року[32]. Хоча доведено, що юнацький вік найбільш сприятливий для подолання небажаного статевого потягу до власної статі, адже у 96% осіб, які його мали, він зникає після 17 років. А представники ЛГБТ оголосили терапію формою насильства, яка «поділяє неетичні припущення, що гомосексуальність — хвороба, психологічний розлад, стан, який вимагає лікування»[34]. Як бачимо, сфера ідеологічної цензури в ім’я свободи й рівності одних коштом інших охоплює не лише публічний простір і моральну сферу, але й переходить на площину науки та медицини. Це створює претекст для потенційного звинувачення вчених у навмисній дискримінації, якщо ті на підставі отриманих результатів заперечують вроджений характер гомосексуалізму чи публічно виступають проти абортів, аргументуючи це початком і непорушністю життя людської особи від моменту зачаття і аж до природньої смерті.   Туманна термінологія — джерело для маніпуляцій Законопроект пропонує посилити вимоги закону щодо протидії дискримінації, запроваджуючи такі нові поняття, як «віктимізація», «дискримінація за асоціацією», «множинна дискримінаці» та  забороняючи всі форми дискримінації, визначені законом[35]. Проблема у самих ознаках і термінах, за якими люди можуть зазнавати дискримінації. Наприклад — той самий гендер, або, як вважають прихильники цієї теорії, «психологічна стать» людини, те, ким людина себе відчуває[36]. Навіть українська Вікіпедія вказує, що «у феміністичних і гендерних дослідженнях поняття “гендер” і “стать” не є тотожними, оскільки вважається, що соціальна стать не обов’язково збігається (або навіть може суперечити їй) із біологічною статтю індивіда, з його або її статтю виховання або з його/її паспортною статтю, тому у феміністичних і гендерних дослідженнях використовується розуміння гендеру в широкому сенсі»[37]. І цей діапазон може коливатися від 71 варіанту, як у британській версії Фейсбука (трансгендерна особа, двоєдушний, нейтральний, інший чи пошуковець гендеру[38]) аж до безкінечності. Адже, як написано у Гендерному FAQ, його розглядають як небінарну систему, і це не тільки про жінок та чоловіків. Скільки людей, стільки й гендерних ідентичностей . Проблема в тім, що будь-який психічнохворий може подати свою хворобу та девіантну поведінку за нову, «незнану ще форму гендерної ідентичності», і відмова через неї в працевлаштуванні буде сприйматися як дискримінація[39]. Як, до прикладу, британець Каз Джеймс, який ще з дитинства почав вважати себе собакою і це, на його думку, є його «справжньою ідентичністю»[40]. Або люди, які ототожнюють себе з русалками і для цього на ноги одягають костюм у вигляді рибного хвоста, щоб бути схожими на міфічну Аріель. («Відчуваю, що хвіст є частиною мене. Часом жартую, що ношу протез, бо народилася з жахливою вадою — ногами. Будучи русалкою, не відчуваю, що ніби щось ховаю. Насправді я є собою» — сказала 2017 року для «Daily Mail» Кетлін Нільсен[41]. Іншим прикладом є сексуальна орієнтація — більш-менш постійний емоційний, романтичний, сексуальний чи еротичний (чуттєвий) потяг індивіда до інших індивідів певної статі[42]. Поки що в сучасній сексології виділяють чотири види орієнтації: гетеросексуальна, гомосексуальна, бісексуальна і амбісексуальна (байдужість до сексуальної приналежності партнера чи партнерки[43]). Проте вже давно ведуться спроби узаконити педофілію як ще одну форму природної сексуальної поведінки. Так, 2013 року у виданні діагностичного підручника хвороб і відхилень від здорової норми «DSM5» Американського психіатричного товариства було вказано, що педофілія є розладом, якщо викликає внутрішній дискомфорт. Натомість «якщо такі особи вказують на відсутність почуття провини, сорому або неспокою, пов’язаних із тими імпульсами, а історія вказує, що вони ніколи не діяли з тими імпульсами, — такі особи мають педофільну сексуальну орієнтацію, а не педофільне відхилення» [44]. Згодом під тиском громадськості організація була змушена вибачитися за допущену помилку. Це аналогічне до підходу щодо гомосексуалізму (так званий егодистонічний гомосексуалізм, а навіть і гетеросексуальний потяг), який вважається розладом і проблемою лише у тому разі, коли це викликає внутрішні страждання[45]. Але такі випадки непоодинокі. Відомий американський гей-активіст Чальз Сільверстейн відверто стверджує: «Якщо немає об’єктивного незалежного підтвердження, що гомосексуальна орієнтація сама в собі є ненормальною, які тоді є виправдання для включення будь-якої поведінки до DSM? (…) Усунення гомосексуалізму з DSM було нашою короткотривалою метою. Наша довготривала мета — усунення з DSM різних визначених сексуальних збочень та відхилень і парафілії — так і не була реалізована»[46]. Вже нині лунають голоси про нібито дискримінацію педофілів, які страждають через свою орієнтацію[47], а себе вони прирівнюють до євреїв у нацистській Німеччині[48]. Словацькому ліволіберальному виданню «SME» вчитель-педофіл під псевдонімом Пітер Каш сказав: «Факт, що хтось є педофілом, не означає, що діти біля нього більш наражені на небезпеку, ніж при комусь іншому, хто не є педофілом. Цього типу упередження і осудження для нас є дуже кривдними і нам не живеться у такій атмосфері». У відповідь на його слова  головний редактор газети Якуб Філо ствердив: основними проявами дискримінації педофілів є помилкове ставлення оточення, що унеможливлює їм контакти з дітьми, та дискримінація при працевлаштуванні на окремі професії (вчителя, вихователя…). Тому він вважає, що ставлення до педофілії є одним із найважливіших наших тестів щодо прийняття відмінності[49]. Що вже говорити, якщо у каліфорнійських школах дітей навчають, що педофілія — це різновид нормальної сексуальної орієнтації[2]!   Хіба не парадокс, що найбільш нетолерантними й тоталітарними за духом та вчинками є саме ті, хто маніакально обстоює факти своєї уявної чи дійсної дискримінації? У них спрацьовує «трикутник Карпмана» і, дійшовши до влади, жертва, яка хотіла всіх урятувати, перетворюється на ще більшого насильника, від якого сама ж постраждала у минулому.

Примітки: https://slovoproslovo.info/tsytuvannia-biblii-teper-zlochyn/ https://www.tvp.info/43251286/oddac-identyfikator-ikea-zwalnia-za-cytowanie-biblii Marcuse [1968] – H. Marcuse, Repressive Toleranz, [w:] R.P. Wolff, B. Moore, H. Marcuse, Kritik der reinen Toleranz, Suhrkamp, Frankfurt am Main 1968. – 94. https://slovoproslovo.info/tsytuvannia-biblii-teper-zlochyn/ Gilcher-Holtey [2008] – I. Gilcher-Holtey, Kritische Theorie und Neue Linke, [w:] 1968. Vom Ereignis zum Mythos, I. Gilcher-Holtey (red.), Suhrkamp, Frankfurt am Main 2008. – s. 234; Jansohn [1974] – H. Jansohn, Herbert Marcuse: Philosophische Grundlagen seiner Gesellschaftskritik, Bouvier Verlag Herbert Grundmann Bonn 1974 – 131-132. https://wiedzaspoleczna.pl/tolerancja-represywna-herbert-marcuse/ https://www.wykop.pl/wpis/22699971/o-aktywnej-mniejszosci-i-leniwej-wiekszosci-na-wyk/ http://www.szturm.com.pl/index.php/miesiecznik/item/778-adam-busse-dlaczego-tolerancja-nie-rowna-sie-akceptacji-czyli-slowo-o-tolerancji-represywnej Krzysztof Karonia. „Historia antykultury”// https://kurier.plus/node/506 Marcuse [1979]  –    Marcuse,  Ziele,  Formen  und  Aussichten  der  Studentenopposition, [w:] Argument. Studienheft 30, Berlin/West 1979 – s. 398–399.  Marcuse,  Esej  o  wyzwoleniu,  tłum.  M.  Palczewski,  S.  Konopacki, [w:]  Marksizm  XX  wieku:  Antologia  tekstów,  Cz.  III,  J.  Dobieszewski,  M.J.  Siemek (red.), Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, Warszawa 1990. – s. 187.  Marcuse [1984] – H. Marcuse, Das Ende der Utopie, w: idem, Schriften, Band 8. Aufsätze und Vorlesungen 1948–1969, Suhrkamp, Frankfurt am Main 1984. – S. 12. Marcuse [1998] – H. Marcuse, Eros i cywilizacja, tłum. H. Jankowska, A. Pawelski, Warszawskie Wydawnictwo Literackie Muza SA, Warszawa 1998. – s. 205. Marcuse [1990]  –    Marcuse,  Esej  o  wyzwoleniu,  tłum.  M.  Palczewski,  S.  Konopacki, [w:]  Marksizm  XX  wieku:  Antologia  tekstów,  Cz.  III,  J.  Dobieszewski,  M.J.  Siemek (red.), Wydawnictwo Uniwersytetu Warszawskiego, Warszawa 1990. –  s. 167. Gilcher-Holtey [2008] – I. Gilcher-Holtey, Kritische Theorie und Neue Linke, [w:] 1968. Vom Ereignis zum Mythos, I. Gilcher-Holtey (red.), Suhrkamp, Frankfurt am Main 2008. – s. 228. Markus Lipowicz Porównanie myśli Herberta Marcusego z myślą Michela Foucaulta – czyli jak w latach sześćdziesiątych i siedemdziesiątych XX wieku outsiderzy zmienili społeczny porządek kultury zachodniej// Diametros 49 (2016) – S. 36. https://oko.press/ziobro-wstal-z-kolan-to-ja-zawetowalem-rada-ue-nie-przyjela-tezy-o-masowym-przesladowaniu-chrzescijan/ https://oko.press/za-polskim-wetem-stoi-ziobro-rzad-zablokowal-raport-ue-o-prawach-czlowieka-bo-mowil-o-lgbti/ https://ordoiuris.pl/wolnosc-sumienia/chrzescijanie-w-europie-coraz-czestszymi-ofiarami-przestepstw-ze-wzgledu-na-wiare?fbclid=IwAR14nA8VRy6V3G5H6FTCftHK08Im0MSBlJ_PdcfgN9Gpr-79YnDkxxTf9wE Podręcznik europejskiego prawa antydyskryminacyjnego wydanie z 2018 r. s.. 36. Podręcznik europejskiego prawa antydyskryminacyjnego. Wydanie z 2018 r. s.. 36. Podręcznik europejskiego prawa antydyskryminacyjnego. Wydanie z 2018 r. s. . 111. https://irs.in.ua/ua/2019-11-13-draft-law-0931-against-discrimination-and-freedom-of-speech Konwencja o Ochronie Praw Człowieka i Podstawowych Wolności sporządzona w Rzymie dnia 4 listopada 1950 r., zmieniona następnie Protokołami nr 3, 5 i 8 oraz uzupełniona Protokołem nr 2 (Dz.U. z 1993 r. Nr 61, poz. 284 ze zm.). Wyrok Trybunału Konstytucyjnego z 7 października 2015 r., K 12/14, pkt III.4.4.1. Wyrok Trybunału Konstytucyjnego z 7 października 2015 r., K 12/14, pkt III. 4.2.4 https://ordoiuris.pl/wolnosci-obywatelskie/nie-kazda-krytyka-jest-mowa-nienawisci-orzekl-warszawski-sad https://ekai.pl/abp-aupetit-cenzura-we-francji-jest-faktem/ https://ordoiuris.pl/wolnosc-sumienia/ograniczenie-wolnosci-slowa-pod-pozorem-walki-z-mowa-nienawisci-kontrowersyjne https://www.homoseksualizm.edu.pl/co-mowi-nauka/34-psychologia/180-skuteczno-terapii-reaparatywnej-homoseksualizmu Spitzer, Robert L. (October 2003), “Can Some Gay Men and Lesbians Change Their Sexual Orientation? 200 Participants Reporting a Change from Homosexual to Heterosexual Orientation”, Archives of Sexual Behavior 32, s.405 https://www.eurointegration.com.ua/news/2019/11/4/7102600/ https://www.homoseksualizm.edu.pl/co-mowi-nauka/34-psychologia/367-modziecza-orientacja-seksualna-zadziwiajcy-odsetek-zmian https://www.facebook.com/insight.ngo/posts/2405840976386867 https://irs.in.ua/ua/2019-11-13-draft-law-0931-against-discrimination-and-freedom-of-speech Нартова-Бочавер С.К. (2006). Дифференциальная психология. Москва, АСТ. с. 310. https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D0%B5%D0%BD%D0%B4%D0%B5%D1%80 https://www.lifewire.com/edit-gender-identity-status-on-facebook-2654421 https://www.the-village.com.ua/village/city/asking-question/269641-gender-iq https://tsn.ua/tsikavinki/nikoli-ne-pochuvavsya-lyudinoyu-britanec-vvazhaye-sebe-sobakoyu-i-gavkaye-na-druziv-1324404.html https://www.pch24.pl/gender-to-za-malo–37-letni-brytyjczyk-twierdzi–ze-od-zawsze-czul-sie-psem,67428,i.html https://www.lifesitenews.com/news/cnn-promotes-adults-who-transition-from-human-species-to-identify-as-mermaids https://www.stop-seksualizacji.pl/index.php/news/gender/item/452-cnn-promuje-osoby-ktore-identyfikuja-sie-jako-syreny https://www.apa.org/topics/sex/index#whatis https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%83%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B0_%D0%BE%D1%80%D1%96%D1%94%D0%BD%D1%82%D0%B0%D1%86%D1%96%D1%8F#cite_note-1 Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders DSM-IV TR (Text Revision) . Arlington, VA, USA: American Psychiatric Publishing, Inc., 2000-06, s. 572. DOI: 10.1176/appi.books.9780890423 349 . ISBN 978-0-89042-024-9. Tekst rozdziału „Pedophilia” z DSM-IV-TR w pliku pdf .https://www.pch24.pl/probny-balon–pedofilnej-orientacji-seksualnej–zestrzelony-,18862,i.html ICD-10 за 2016 р. під кодом 1 Silverstein “The Implications of Removing Homosexuality from the DSM as a Mental Disorder “Archives of Sexual Behavior 2009/38:161–163. https://www.youtube.com/watch?v=ppMKQHZuJYE Bycie pedofilem jest dzisiaj jak bycie Żydem. Legalizacja pedofilii zakorzeniona w marsiźmie//https://spoleczenstwo.plportal.pl/artykuly/ujawniamy-przeglad-prasy-spoleczenstwo-kraj/bycie-pedofilem-jest-dzisiaj-jak-bycie-zydem Gorny Głos w obronie dyskryminowanych pedofilów. “Społeczeństwo powinno ich zaakceptować, tak jak zaakceptowało homoseksualizm” https://freedomproject.com/the-newman-report/1077-pedophilia-being-taught-as-sexual-orientation-in-california-schools?fbclid=IwAR1fUVdIqXstED9f9GsKJQKYljaDWWYDa3BwL09L-UPPrKuxZmhbWZTAYSs

Олександр Бучковський

Повна републікація тексту – зі згоди редакції.
Джерело: CREDO