Ви є тут

Повний текст проповіді Апостольського Нунція в Україні Архієпископа Клаудіо Ґуджеротті під час Великодньої Святої Меси 16 квітня 2017 року

Повний текст проповіді Апостольського Нунція в Україні Архієпископа Клаудіо Ґуджеротті під час Великодньої Святої Меси 16 квітня о 10:00

Христос Воскрес!
Дорогі брати і сестри! Нарешті це є гарний дивовижний сонячний день, відгукується луною тієї подіїі, яка відбулася, - Христос воскрес! І ми, зібрані у цій церкві, щасливі бачити багатьох людей, хочемо думати, що навіть ці мури, ці стіни мають почуття. Вони є щасливі, коли бачать, що в них є життя. Ми, які зібралися тут, чули у Слові Божому те, що нас запевняє, що Він – воскрес і Його тут немає. Це щасливе і радісне проголошення розлітається Україною, по всіх вулицях та містах, навіть і по тих, де продовжують відбуватися бойові дії і приносять миті надії та очікування. Так, дорогі брати та сестри, бо якщо Він воскрес, також воскресли і ми. Безперечно, ми воскреснемо останнього дня. Саме тому латиною у тих місцях, де складалися тіла в очікуванні воскресіння, вживалося слово, яке описувало ці місця – цвинтар, латиною coemeterium, тобто місце, у якому люди сплять, але зовсім не місце, у якому люди покликані остаточно розчинитися у землі. Очікують того голосу, який покличе їх у товаристві Ісуса насолоджуватися вічністю. Але також є і щоденне життя, яке нам подароване, перемога над тими щоденними труднощами. Бачимо, як і ця весна, вона буяє, розцвітає, як перемога над зимою. Також і у наших серцях немає тієї вічної зими. Також і там є маленька брунька, яка приносить ту весну. І тією брунькою є Христос, який розцвіте розбуяє життям і принесе перемогу над смертю. Безперечно, порожній гроб сам по собі не каже нічого. Ми це бачили у розповідях Євангеліє. Порожнє місце – не лише порожнє місце. Можуть бути тисячі пояснень: Його вкрали, пропав. Ми не знаємо, що відбулося. Це є реакція, яку ми чули від тієї жінки, яка стояла перед гробом. Забрали кудись Господа! Що це означає? Він помер. Більше нічого не можна зробити. Ми навіть не думаємо, що Він міг воскреснути. Але нам навіть не залишили Його тіло. Ми хотіли молитися над цим тілом, хотіли намастити його пахучими оливами, але ми не змогли. А потім переповідає всі ці речі апостолам, і апостоли біжать, щоб побачити, що відбулося. І один, Петро, який є головою Церкви, входить, бачить і не вірить. Інший, Йоан, молодший, він біжить набагато скоріше, ніж той старший, але зупиняється при дверях, щоб Петро міг увійти першим. Потім входить також і він, бачить і вірить. У що він вірить не сказано. Сказано лише те, що вони ще не зрозуміли те, що було сказано, що Він має воскреснути з мертвих.
У часи атеїзму як багато на цій землі сміялися з цієї новини. Той порожній гріб, перед яким християни вперто далі були переконані, що Він воскрес, як багато це було виражено у тих музеях атеїзму, які часто були нашими церквами. І тепер ми знову зібралися тут у черговий раз, щоби святкувати воскресіння Христове. Також і ці насміхання залишилися у горлі серед тих, хто це переживав. І у черговий раз християнська спільнота радісно збирається, щоб пережити цю радість, яку Господь подарував. Так, дорогі мої брати та сестри, саме ви є тим знаком, що Христос воскрес, бо у тих 70 роках атеїзму, які були, ця зима могла стати вічною. Вони могли зруйнувати не лише віру, а і тіла тих, хто вірив. А ви, натомість, всі є тут. Ваші бабусі і дідусі ще це все пригадують, вони є свідками того часу. Ось ця спільнота у конкатедральному соборі є свідченням того, що Христос воскрес. І усі християнські спільноти у цьому місті і у цій країні, які зібралися, щоб проголошувати Христове воскресіння, вони є тим свідченням правдивого воскресіння Христа. І тому, дорогі мої брати та сестри, якщо вам вдалося врятуватися від того, що Одкровення називає пеклом, тоді стає можливим бачити сьогодні і молодь, яка зовсім не знає тих часів і яка є нашою надією, яка є тут, сподіваюся, не лише у день Пасхи. А потім є наші маленькі діти, це є посмішка Бога у нашій спільноті, радість їхніх батьків і радість усіх нас. Є одна дитина, яка сьогодні з таким величезним інтересом ходить тут по центру і дивиться, що ж відбувається у нашій спільноті. Лишімо її крокувати. Є багато прекрасних речей, які вона може побачити.
Незабаром будуть ваші святкові обіди, чергова нагода для величезної радості, чергова нагода для надії. І у цьому обіді збирається і згуртовується уся надія, яка є у наших християнських серцях. Із цього мертвого тіла Господь кличе запах життя. Кожному із нас, хто терпить (бо кожен із нас щось терпить), кожному, хто не розуміє до кінця сенсу життя, на своєму обличчі відчуває той поцілунок Христа, який каже: «Я воскрес! Обійми мене. Огорни мене. Я візьму і поведу тебе з собою. Я поведу тебе в те місце, яке я від початку створив для радості людей. І буде свято для всіх. І вороги обіймуться. І серця навернуться. І сльози будуть осушені. Нарешті осушені». Ось це є воскресіння, дорогі брати та сестри. І що ми можемо сказати Богові, як не дякую! Ні, ми ще щось можемо сказати. Господи, не лише сьогодні. Господи, зроби, щоб я вірив/вірила у Твоє воскресіння не лише сьогодні, а кожного дня мого життя, у день темряви; у день, коли ставлю собі питання, чому я народився; у день, коли кажу: «Господи, я втомився мучитися». Того дня, Господи, прошу тебе дати мені можливість відчути Твій поцілунок, твої обійми і силу, яка мене єднає із тобою для того, щоб крокувати до неба. Це є наша віра, це є віра нашої Церкви, великий дар, у якому можемо сказати лише дякую.
Брати і сестри, Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес! Амінь!

Джерело фот: Телебачення Віковічного Слова EWTN

Сайт утримується коштом ради Лицарів Колумба св. Олександра (#16626).
Автор матеріалів, якщо не зазначено інше - Ірина Ролінська
Використання матеріалів сайту дозволене виключно за умови розміщення прямого посилання на матеріал або головну сторінку сайту

Theme by Danetsoft and Danang Probo Sayekti inspired by Maksimer