Вітальне слово Апостольського нунція Архієпископа Клаудіо Гуджеротті на Пасхальній вігілії 20 квітня 2019 року

Ваше Преосвященство, Ви протягом цих днів терпіли мене, а й також і гостили мене у цьому храмі. Всього Вам найкращого! Вам і усій спільноті! Особливі вітання Його Блаженству Верховному архієпископу Святославу. Ваша присутність тут є настільки символічною та багатою, що дає над передсмак відчути надприродної благодаті. Дорогі брати і сестри! Дозвольте передати вам привітання та благословіння Папи Франциска. Споглядаючи на цих чотирьох осіб, які прийняли сьогодні Таїнство хрещення та миропомазання, думаю, що все те, що ми переживали під час Великого посту, все, що звершується під час сьогоднішньої служби, є для того, щоб надати особливого значення саме цьому хрещенню. У моїй країні у той час хрестили дітей, тому ми нічого з цього не пам’ятаємо. Але завдяки вам при пригадали все те, що Господь дозволив нам пережити, навіть якщо ми цього не були свідомі. Дорогі брати і сестри, це Таїнство, яке ми зараз з вами переживаємо, є настільки невимовне та таємниче, що ми маємо спокусу сказати, що у всьому діє Господь Бог, а ми нічого не будемо від себе додавати. Дуже часто хтось може вважати, що тут мова йде про таку собі товариську зустріч ввечері, яка відзначається трохи з побожністю. Натомість, це є відхлань, яка відкривається на життя. Це смерть, перед якою відкривається вічність. Божа любов, яка є настільки міцною і настільки вірною,  що у всьому цьому балагані, який ми зараз переживаємо, який трапляється у світі, на цій землі, ми знаємо, що Господь нас у цьому не залишить. Життя є завжди набагато міцніше від смерті. Побажання, які я скеровую до вас від імені Папи, стосуються нашої католицької спільноти, але і інших християнських спільнот, які, можливо, не святкують Пасхи сьогодні. В присутність Христа там, у підземеллі (згідно із віруваннями стародавніх, там знаходилися різні душі) Щоб Христос не застав нас, не побачив нашого занепокоєння, такої, коли просимо Господа не заважати нам, бо вже більше не віримо. Ми вже бачили багато обіцянок і мали багато надії, але вже тебе не відчуваємо. Тому ми знаходимося тут, у своєму власному куточку з надією та очікуванням, що ж трапиться далі. На моїй землі, звідки я походжу, у тій казковій Європі відчуття ліні, підданості стало дуже розповсюдженим. Тому люди часто не лише не реагують більше, а і у своєму серці відчувають ненависть, відторгнення церкви. Вона їм заважає. Дозвольте нам собі жити, задовольняючись нашим життям, трохи відкласти грошей у банку, поїхати собі десь на канікули. Ви можете сказати, що якби мали гроші у банку, то мали би ті ж ризики, але оскільки грошей у банку є досить мало, тим більше і в кишенях, то ми у меншій небезпеці. Але це не все. Є ще міцна віра, яка все ще сподівається. Віра, яка була випробовувана протягом багатьох століть переслідуваннями. Тому ця віра не має найменшого бажання, щоб її перемогли, щоб не знищили нашого внутрішнього світу. Тому я, складаючи вам побажання, хочу подякувати. Всередині вас залишається насіння надії, намагайтеся трішки цього занести на Захід. Будь-ласка, перенесіть трохи надії, бо у нас її дуже мало і, на жаль, насіння уже вичерпується. Тому побажання такі: не піддавайтеся і несіть надію. Ми зустріли Ісуса. Ці зустрічі ніколи не є марними. В’язниця, яка знаходиться всередині кожного з нас, вже є відчинена і тепер вже залежить від нас, чи ми будемо приємно почуватися у тій темній в’зниці, чи будемо ризикувати і виходити на свободу. Коли я говорю про завтра, то, звичайно, не торкаюся виборів. Я говорю про певне завтра нашого життя. Нехай Господь благословить вас за цю надію, яка ніколи не ламається. Сама цього світ від вас дуже сподівається. Нехай Господь допоможе вам її уберегти, нехай Він її відновить, нехай Він розігріє ваші серця і нехай дозволить вам відчути, що Господь на вас чекає. І не робіть так, щоб ці стіни були наповнені лише на Великдень, тому що і стіни сумують за вашими обличчями. Уявіть, що відбувається з Богом. Не дозвольте, щоб Він довго чекав. Приходьте зустрітися з Ним так, як відбуваються зустрічі з приятелем. Весна знову розквітне, тому наш виклик саме такий. Надія або безнадія. Тому не додаваймо безнадії до тієї, яка вже знаходиться у світі. Христос воскрес! Ваше Преосвященство, Ви протягом цих днів терпіли мене, а й також і гостили мене у цьому храмі. Всього Вам найкращого! Вам і усій спільноті! Особливі вітання Його Блаженству Верховному архієпископу Святославу. Ваша присутність тут є настільки символічною та багатою, що дає над передсмак відчути надприродної благодаті. Дорогі брати і сестри! Дозвольте передати вам привітання та благословіння Папи Франциска. Споглядаючи на цих чотирьох осіб, які прийняли сьогодні Таїнство хрещення та миропомазання, думаю, що все те, що ми переживали під час Великого посту, все, що звершується під час сьогоднішньої служби, є для того, щоб надати особливого значення саме цьому хрещенню. У моїй країні у той час хрестили дітей, тому ми нічого з цього не пам’ятаємо. Але завдяки вам при пригадали все те, що Господь дозволив нам пережити, навіть якщо ми цього не були свідомі. Дорогі брати і сестри, це Таїнство, яке ми зараз з вами переживаємо, є настільки невимовне та таємниче, що ми маємо спокусу сказати, що у всьому діє Господь Бог, а ми нічого не будемо від себе додавати. Дуже часто хтось може вважати, що тут мова йде про таку собі товариську зустріч ввечері, яка відзначається трохи з побожністю. Натомість, це є відхлань, яка відкривається на життя. Це смерть, перед якою відкривається вічність. Божа любов, яка є настільки міцною і настільки вірною,  що у всьому цьому балагані, який ми зараз переживаємо, який трапляється у світі, на цій землі, ми знаємо, що Господь нас у цьому не залишить. Життя є завжди набагато міцніше від смерті. Побажання, які я скеровую до вас від імені Папи, стосуються нашої католицької спільноти, але і інших християнських спільнот, які, можливо, не святкують Пасхи сьогодні. В присутність Христа там, у підземеллі (згідно із віруваннями стародавніх, там знаходилися різні душі) Щоб Христос не застав нас, не побачив нашого занепокоєння, такої, коли просимо Господа не заважати нам, бо вже більше не віримо. Ми вже бачили багато обіцянок і мали багато надії, але вже тебе не відчуваємо. Тому ми знаходимося тут, у своєму власному куточку з надією та очікуванням, що ж трапиться далі. На моїй землі, звідки я походжу, у тій казковій Європі відчуття ліні, підданості стало дуже розповсюдженим. Тому люди часто не лише не реагують більше, а і у своєму серці відчувають ненависть, відторгнення церкви. Вона їм заважає. Дозвольте нам собі жити, задовольняючись нашим життям, трохи відкласти грошей у банку, поїхати собі десь на канікули. Ви можете сказати, що якби мали гроші у банку, то мали би ті ж ризики, але оскільки грошей у банку є досить мало, тим більше і в кишенях, то ми у меншій небезпеці. Але це не все. Є ще міцна віра, яка все ще сподівається. Віра, яка була випробовувана протягом багатьох століть переслідуваннями. Тому ця віра не має найменшого бажання, щоб її перемогли, щоб не знищили нашого внутрішнього світу. Тому я, складаючи вам побажання, хочу подякувати. Всередині вас залишається насіння надії, намагайтеся трішки цього занести на Захід. Будь-ласка, перенесіть трохи надії, бо у нас її дуже мало і, на жаль, насіння уже вичерпується. Тому побажання такі: не піддавайтеся і несіть надію. Ми зустріли Ісуса. Ці зустрічі ніколи не є марними. В’язниця, яка знаходиться всередині кожного з нас, вже є відчинена і тепер вже залежить від нас, чи ми будемо приємно почуватися у тій темній в’зниці, чи будемо ризикувати і виходити на свободу. Коли я говорю про завтра, то, звичайно, не торкаюся виборів. Я говорю про певне завтра нашого життя. Нехай Господь благословить вас за цю надію, яка ніколи не ламається. Сама цього світ від вас дуже сподівається. Нехай Господь допоможе вам її уберегти, нехай Він її відновить, нехай Він розігріє ваші серця і нехай дозволить вам відчути, що Господь на вас чекає. І не робіть так, щоб ці стіни були наповнені лише на Великдень, тому що і стіни сумують за вашими обличчями. Уявіть, що відбувається з Богом. Не дозвольте, щоб Він довго чекав. Приходьте зустрітися з Ним так, як відбуваються зустрічі з приятелем. Весна знову розквітне, тому наш виклик саме такий. Надія або безнадія. Тому не додаваймо безнадії до тієї, яка вже знаходиться у світі. Христос воскрес!