У новому випуску «Вербуму» – про дітей, їхнє сприйняття світу й те, чого від них можуть навчитися дорослі.

Шановні читачі!
Розпочався особливий час, коли звідусіль долинають колядки й новорічні пісні, у вікнах сяють кольорові вогники, а повітря, здається, просякнуте ароматом хвої, мандаринів і ще чогось неповторно солодкого. Цю пору особливо люблять діти – адже для них, із їхньою безумовною вірою у чудеса, зимові свята справді чарівні. Проте й ми, дорослі, не залишаємося осторонь. Новий рік приносить нові надії та сподівання, передчуття таємниць майбутнього, які чекають на нас упродовж подальших дванадцяти місяців. Чи не кожному в цей час хочеться відкласти справи й бодай на якусь годинку повернутися у дитинство. Саме тому головними героями новорічного випуску «Вербуму» ми вирішили зробити дітей.

Отець Петро Балог ОР, торкаючись актуальної нині проблеми релігійного виховання дітей у школах, пропонує замислитися не про впровадження чи механізми «уроків віри», а про їхні можливі результати. Він пояснює, чому релігійне виховання в навчальних закладах не приносить бажаних плодів, хто має нести першочергову відповідальність за виховання дітей у вірі та чому, за зразком самого Христа, належить дбати про катехизацію не дітей, а дорослих.

Продовжуючи тему катехизації дітей, Ольга Герасименко на прикладі своїх маленьких доньок розповідає, з чого починаються розмови про Бога з дітьми, чия свідомість іще не здатна осягнути абстрактних понять і концепцій. Саме батьки виявляються апостолами, покликаними нести Євангеліє найменшим, і ця відповідальна роль ставить перед ними купу викликів – а також найхимерніших питань, на які необхідно відповідати.

Ольга Войтенко, письменниця і сценаристка, авторка серії книжок для підлітків «У світлі світляків», ділиться в інтерв’ю історією свого літературного становлення й розповідає, звідки беруться герої її книжок і чого вони можуть навчити дорослих. Нема тем, на які не можна говорити чи з підлітками, чи з малими дітьми, наполягає вона, але важливо правильно обрати мову, якою звертаєшся до цієї аудиторії, якщо хочеш, щоб тебе справді почули.

1 січня минає 101 рік із дня народження Джерома Селінджера, автора, якому вдалося таку мову знайти дуже точно: його роман «Ловець у житі» про дорослішання й болісне зіткнення юності з життєвими реаліями, став важливою книжкою для багатьох поколінь підлітків. Юлія Карпицька звертає увагу на особливий талант письменника тонко відчувати дитячі душі й на його прагнення залишитися у пам’яті світу через світлі образи героїв.

Джерело: Verbum