ЗОСЯ ЗОСИМ: «КОЖНОГО ДНЯ НАМАГАЙТЕСЯ ВХОПИТИ ВІДЧУТТЯ ЩАСТЯ»
АВТОР: РЕДАКЦІЯ ZHYTOMYRTRAVEL
Пам’ятаєте вислів про «повне щастя», до якого, як правило, не вистачає лише самої дрібнички. Шукати та знаходити «дрібниці», які робитимуть вас щасливою людиною, досить непросто. Багато хто й не напружується, а Україна посідає 133 сходинку за результатами World Happiness Report 2018. Проте Зося Зосим, наша героїня, своє щастя знайшла і вміє ним ділитись. Про те, що може зробити людину щасливою, після концерту нам розповіла учасниця хорового колективу «Inspiratum», який напередодні Різдва вітав житомирян своїми співами
«У батьків у обох досить непоганий слух, мама співала у школі, але це не було професійно – суто художня самодіяльність. Не чула, щоб у нас у родині були співаки, але я й себе особливо співачкою назвати не можу. Це просто любов до музики та хобі».
«Я вісім років навчалася у Київській дитячій школі мистецтв №6 імені Г.Жуковського по класу фортепіано. У нас був дуже сильний хор і досить вибаглива й крута хормейстерка Оксана Валеріївна. Вона приділяла багато уваги деталям, розповідала, як правильно напружувати діафрагму, відкривати рот та брати подих. Вона дуже привітно до мене ставилася та вважала, що у мене є всі шанси стати оперною співачкою»
«НЕ ЧУЛА, ЩОБ У НАС У РОДИНІ БУЛИ СПІВАКИ, АЛЕ Я Й СЕБЕ ОСОБЛИВО СПІВАЧКОЮ НАЗВАТИ НЕ МОЖУ. ЦЕ ПРОСТО ЛЮБОВ ДО МУЗИКИ ТА ХОБІ»
«Я не злукавлю, якщо скажу, що зараз, з появою хору «Inspiratum» у моєму житті, співи на 30-35% стали частиною мого життя. На жаль, більше не виходить, бо робота займає майже весь час. Спів – то мій спосіб зняти стрес та займатися тим, що я дуже люблю, величезна відрада та насолода».
«У мене журналістська освіта – закінчила Інститут журналістики Київського національного університету імені Тараса Шевченка. І коли я обирала, якому ВНЗ надати перевагу, у списку були Інститут журналістики, Консерваторія та біологічний факультет КНУ ім. Т. Шевченка. Коли приймала рішення остаточно, журналістика перемогла з практичної точки зору. Мені здавалося, що професія журналістки – це завжди можливість заробити гроші, у будь-який час. А спів…Ну, у мене голос ніхто не забере, в решті решт, як мені тоді здавалося, я зможу отримати другу освіту в іншому ВНЗ, що має академічний «співочий уклін». Сталося як сталося, не жалкую».
«Є люди, які виїжджають у чисте поле, стають й кричать, але я маю можливість кричати по нотах і навіть у них попадати, тому чому б не користуватися такою чудовою можливістю? Ще й іншим подобається. (Сміється). Я вже три роки, як пішла з журналістики і зараз працюю креативною директоркою у маркетинговому агентстві «Royenko Agency». І саме для моєї роботи дуже важливо мати багато способів надихатися та тримати себе у ресурсі. Мої колеги дуже мене підтримують, ходять на концерти і постійно знаходяться поруч»
«Зазвичай, наш ансамбль має два тури на рік: у різдвяний час колядок та навесні, на початку травня. У римо-католиків травень присвячений Діві Марії, а ми даємо концерти з програмою «Ave Maria». Варіантів цього твору у нас багацько, всі вони неймовірно проникливі та тендітні. Співати цю програму – суттєва насолода, проте й різдвяна програма неймовірна. Святкова! Типовий тур триває звичайно сім-дев’ять днів. Ми намагаємося обирати святковий час: у січні це новорічні свята, з 2-3 січня, а у травні – травневі. Так простіше брати відпустку на роботі, бо всі учасниці ансамблю працюють, і спів у хорі не є нашою основною діяльністю. Але роботі майже не заважає – ми всі намагаємося підлаштуватись під графік на ці дні».
«Ми часто виступаємо у Польщі, основні концерти проходять саме там, але у торішню різдвяну подорож ми відвідували Германію – мали концерти у місті Вольфсбург. Саме там знаходиться завод, що випускає автомобілі «Фольксваген». Було дуже цікаво. На жаль, мали тоді дуже небагато вільного часу, тому навіть особливо і не гуляли містом. Дівчата ж раніше ще відвідували Латвію та побували у Ризі».
«Дуже запам’яталося із тогорішньої травневої поїздки місто Гетшвальд, його ще називають Польськім Лурдом – місцем явлення Діви Марії. Є там і джерело, яке вважають цілющим. Це місце паломництва, де завжди багато людей, і нам дуже пощастило дати там невеликий концерт. Атмосфера та почуття, що з’явилися під час того концерту, – не передати словами! Ми всі дуже довго обговорювали їх, бо у кожної з нас ледь не котилися сльози. Це настільки сакральне та «намолене» місце, що просто неможливо не поринути в особливу атмосферу»
«Я ПРИЙШЛА У КОЛЕКТИВ НА ПОЧАТКУ ЛИСТОПАДА, ОТЖЕ, У МЕНЕ БУЛО ДЕСЬ ПІВТОРА МІСЯЦЯ, ЩОБ ВИВЧИТИ ВСЮ ПРОГРАМУ»
«Я вже досить давно (з 2011-го року) співаю у Соборі Святого Олександра у Києві. Спочатку я співала у Польському хорі. Це не був ансамбль, лише хор, що співав під час богослужінь. Іноді у святковий час ми давали концерти в інших храмах. На жаль, саме польський хор тимчасово припинив роботу, і мене запросили спробувати себе у ансамблі «Inspiratum». Це було досить екстремально: вони терміново шукали людину з першим сопрано. У кінці грудня був концерт у Києві, а вже 2-го січня мали вирушити у поїздку Польщею та Німеччиною. Я прийшла у колектив на початку листопада, отже, у мене було десь півтора місяця, щоб вивчити всю програму. А це близька 16-18 творів. Серед них є такі, яких не знайдеш в You Tube. Довелося вивчати все дуже швидко, але мені все вдалося»
«Перша моя поїздка на гастролі була дуже складна: незадовго до цього я захворіла на грип, і хоч трохи підлікувалася, у мене все ще була неймовірна слабкість. У автобусі я майже весь час спала, але дівчата дуже підтримували, оберігали, слідкували, щоб я приймала ліки та харчувалася вчасно. Повернулася додому я абсолютно здоровою».
«Наша регентка Світлана Казнодій підбирає репертуар, і він досить різноманітний: від впізнаваних класичних до унікальних авторських. Автор аранжування відомих композицій – Віталій Казнодій,професійний композитор, який окрім літургічної та академічної музики пише музику до фільмів та рекламних роликів. Слова для авторських творів пише Сестра Людмила Саганівська»
«Все залежить від колективу. Коли є чоловічі голоси – це інша мелодія, інша глибина музики. У жіночому колективі інші особливості: дуже ніжний та, як мені здається, нестрокатий звук. Твори, що написані для «змішаного хору», треба переробляти та робити інше аранжування, бо у жіночого хору зовсім інший діапазон. Іноді звучання одного й того ж самого твору може змінитися до непізнаваності, якщо його зробити суто для жіночих голосів».
«У колективі всі подруги, дуже багато часу проводимо разом у поїздках, живемо у спільних кімнатах. Постійно підтримуємо одна одну і завжди є про що поговорити – всі «на одній хвилі».
«У мене немає улюблених пісень. Є ті, які подобаються більше через певні гармонії, які у кожної людини є різними. Але виокремити якусь одну… Це неможливо, бо все залежить від настрою. Важливо ще пам’ятати, що ми співаємо дуже особливу музику – духовну».
«В інших країнах люди дуже тепло реагують на український колектив, кажуть, що наш спів їх надихає. Мені здається, що у нас,українок, є можливість саме надихати, вкладати дуже багато душі у кожну ноту, тому люди відчувають не просто музику та грамотно скомпоновані ноти, а й настрій, почуття, віру та натхнення»
«В ІНШИХ КРАЇНАХ ЛЮДИ ДУЖЕ ТЕПЛО РЕАГУЮТЬ НА УКРАЇНСЬКИЙ КОЛЕКТИВ, КАЖУТЬ, ЩО НАШ СПІВ ЇХ НАДИХАЄ»
«Нашим жінкам треба не забувати про себе – любити та цінувати себе, шукати в собі нові грані та розвивати їх. Якщо здається, що цього не зрозуміють, – не боятися ризикувати. Кожного дня намагайтеся вхопити відчуття щастя. Не важливо, чи це тільки секунда або постійний стан. Зафіксовуйте це відчуття, проговорюйте його собі «ось, саме зараз я щаслива». Робіть все, щоб мати це відчуття, бо коли ви самі будете щасливими, всі навкруги теж такими стануть»
«Всі українські пісні передають сутність української душі, у народних творах автентика, багато історій. За кожною піснею стоїть ціла оповідь. Польські та українські пісні трохи відрізняються гармоніями: в українських більше слов’янського колориту, а польські вже європеїзовані, з такими григоріанськими мотивами. Але є у нас дуже багато спільних творів. У нашому репертуарі традиційні польські колядки, що ми їх переклали українською та оновили аранжування: «У Віфлеємі» («Dzisiaj w Betlejem») та «Спи, мій Ісусику»(«Lulajze, Jezuniu»)
«Якщо людина хоче співати, їй не можна цього забороняти. Якщо немає голосу, то певна робота над собою й тренування можуть покращити і слух,і голос. Дуже рідко так буває, що людина абсолютно не має слуху. Зазвичай це просто несприйняття певних гармоній, але цьому можна навчитися. Я особисто чула, як люди, які, мені здавалось, співають погано, із часом та за наявності постійних тренувань і репетицій значно покращували свої навички. Терпіння й праця творять дива»
«НАШИМ ЖІНКАМ ТРЕБА НЕ ЗАБУВАТИ ПРО СЕБЕ – ЛЮБИТИ ТА ЦІНУВАТИ СЕБЕ, ШУКАТИ В СОБІ НОВІ ГРАНІ ТА РОЗВИВАТИ ЇХ»
«У Житомирі я вперше, і костел побачила вперше. Видно, що він має багаторічну історію, проте гарно відреставрований. Нові фрески на стінах, яскраві та гарні. Дуже добра акустика. І вражає орган! Шкода, що не вдалося його почути, а значить є привід повернутися. Сподіваюсь на це!»
Текст записала Оксана Давиденко
Фото: Марта Яроцька